13 грудня - свято Андрія. Найцікавіше та найвеселіше молодіжне свято з усіх грудневих свят.

    До прийняття християнства свято називали Калитою. Пізніше первісну назву християнство замінило на ім’я святого апостола Андрія Первозванного.

    Андрій був першим з апостолів, хто пішов слідом за Ісусом Христом. Згодом він привів до Спасителя свого рідного брата — святого апостола Петра. Андрій Первозванний проповідував християнську віру в Царгороді. Один з староукраїнських літописів XIII століття оповідає, що апостол прийшов до Корсуня, потім спустився до Дніпрового гирла й поплив угору. Вдосвіта його човна начебто прибило до підніжжя гір. Андрій Первозванний вийшов на берег і мовив до своїх учнів: "Чи бачите ці гори? На них засяє ласка Божа, і буде великий город, і Бог збудує багацько церков!". Після цього Первозванний вийшов на Київські гори, благословив їх і поставив великий хрест. Таким чином, переповідає переказ, апостол першим приніс християнську віру в Київ.

   

 

На Андрія на святкові вечорниці

Завітали парубки та молодиці.

Веселощі по хатах лунають,

Усі один одного розважають.

            Печуть "калиту" геть усі дівчата,

            Щоб смачненький корж кусали хлоп’ята.

            Всіх розважає жартами "Калитинський",

            На коцюбі верхи скаче "Коцюбинський".

Добрий вечір, пане "Калетинський"!

Доброго здоров’я, пане "Коцюбинський"!

Я йду калиту кусати!

А я буду писку писати!

            Жартує, смішить "Калитинський",

            Ледь стримує сміх "Коцюбинський".

            Якщо "гість" посміхнеться раптово,

            Мазне пан квачем його скоро.

А квач чорний і весь у сажі,

Коцюбинський брудний та в зневазі.

А як скоро скінчаться розваги

Калиту скуштувати всі раді.

            Зняли зі сволока калиту

            Та дали кожному по шматку,

            Дівчата першими скоштували,

            А хлопці свою долю викупляли.

Закінчились вже розваги і гадання.

Час чекати здійснення бажання.

Адже під святого Андрія,

Хай здійсняться Ваші мрії!