Щоб розпочати роботу з книгою, спочатку треба ознайомитись з нею. Це дасть загальне уявлення про основну тему та ідею книги, особливості викладу матеріалу і стиль.

    Ознайомлення з книгою слід розпочинати з титульної сторінки, на якій вказане прізвище автора, назва книги , для якого віку вона призначена, коли вийшла з друку і в якому місті та яке видавництво її друкувало.

    Читачеві, який багато читає, про авторитетність книги чимало може сказати прізвище її автора тому, що є багато письменників, які завойовують своїми творами любов і визнання читачів. Думка про якість книги не відомого раніше автора складається вже в процесі роботи над нею. Є й такі книги, що створюються великими колективами людей, у них вказують прізвища тих , хто їх впорядкував чи редагував.

    Титульна сторінка – це дуже важлива частина книги, бо містить основні відомості про книгу.

Та ще крім титульної сторінки треба ознайомитися з апаратом книги. Апарат книги – це науково-довідкові матеріали , що автор, упорядник чи редактор книги додають, щоб дати інформацію читачам  про зміст і структуру книги, пояснити важкі для сприйняття місця, охарактеризувати описані події й осіб , вказати використану літературу тощо.

   Складники апарату книги – це анотація , передмова , вступна стаття , примітки й коментарі , словник важкозрозумілих слів , післямова, біографічна довідка про автора, покажчик , список літератури, резюме, зміст, друкарське оформлення , ілюстрації, схеми і таблиці.

   Інформація, яка здобувається при ознайомленні з титульною сторінкою книги, доповнюється анотацією, розміщеною на звороті титульної сторінки.

    Анотація – це коротка характеристика книги. Вона дає коротку, але вичерпну відповідь на питання про зміст книги. В анотаціях до художніх творів іноді бувають стислі відомості про автора книги.

    Упорядники, редактори, перекладачі або автори пишуть передмови до книги. У них характеризують історичні обставини і факти особистого життя автора, що спонукали до написання книги.

     Подібну до передмови роль відіграє в книжці вступна стаття. ЇЇ завдання – підготувати читача до зрозуміння та засвоєння матеріалу. Буває так, що замість передмови в кінці книги розміщують післямову, яку пише упорядник , перекладач, редактор чи сам  автор. Післямова за змістом схожа на  передмову, її завдання – дати відповіді на запитання, що виникають під час читання, доповнити й показати значення книги в нашому житті.

      Резюме іноді подається у наукових збірках в кінці кожної праці – це стислий висновок, перелік її основних положень.

      Ще в кінці книги іноді вміщують коментарі. Це слово латинського походження – це додаткові про описані в книзі події, історичних діячів і митців. Коментарі діляться на: історико-літературні, текстологічні, реальні і лінгвістичні , тобто мовні.

       Реальні коментарі – фактичні довідки про час і місце описаних автором подій, дають пояснення про згаданих людей чи організації.

       Лінгвістичний коментар – це переклад вжитих автором іноземних слів, тлумачення малозрозумілих чи застарілих висловів. Він подається в кінці сторінки під основним текстом чи в кінці книги.

            Цінний довідковий матеріал – це авторські і редакційні примітки. Авторські примітки іноді становлять нерозривну частину тексту.  Редакційні характеризують різні події, довідки про з’їзди, конференції, наради.

            Примітки розміщують або в кінці твору, або внизу сторінок як виноски.

            Ще книги мають такі елементи, які допомагають читачеві зорієнтуватись у їхньому змісті, допомагають швидко знайти потрібні відомості. Це зміст та різні покажчики книги.

            Зорієнтуватися в матеріалах, вміщених у книзі та знаходити потрібні розділи найкраще допоможе „зміст”. Зміст розташований у кінці книги, а іноді на її початку.

            Зміст – короткий ( простий ) план твору, він розкриває основну суть книги.

            Деякі книги мають допоміжні покажчики, з їхньою допомогою легше зорієнтуватись у тексті книги.

            Є алфавітні покажчики, вони бувають у збірках віршів, коли в них багато творів.

            Предметні покажчики орієнтують у термінах і поняттях , ужитих у книзі. У предметнім покажчику  в алфавітному порядку дається перелік всіх предметів, понять та термінів, про які йдеться у книзі. Це допомагає швидко знайти відповіді на важливі чи потрібні питання.

Іменні покажчики уміщують у зібраннях творів, збірниках, монографічних дослідженнях. Вони допомагають знайти сторінки, на яких розповідається про певних людей, іноді в них наводяться їхні імена, дати життя та важливі факти біографії.

Ще бувають покажчики географічних назв, періодичних видань, ілюстрацій тощо.

            В підручниках і книгах на суспільно-політичні теми часто подаються списки літератури – це перелік основних чи рекомендованих для вивчення праць, які поглиблюють знання. їх використовують при підготовці  рефератів , курсових та дипломних робіт.

            В книгах велике значення відіграють ілюстрації, малюнки, фотографії, креслення та карти, вони добре доповнюють зміст. Зустрічаються книги майже повністю ілюстровані. Наприклад,  у нашій країні велика увага приділяється ілюструванню книг, над цим працюють найкращі художники.